Галич розташований за 29 км залізницею та 26 км шосейним шляхом на північ від обласного центру м.Івано-Франківськ.

Сучасний герб Галича : малий герб Галича підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон — охоронець землі і небес. Лев — символ сили і влади

Малий герб Галича : орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто-блакитною стрічкою символізує приналежність галицьких земель до усієї Української держави. Вежа магдебурзького права вказує, що місто мало Магдебурзьке право.

Давній герб Галича та Галицької землі з XIV ст. : Чорна Галка готова до польоту на білому (або небесному полі) з короною на голові.

Археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи. Стародавній Галич був розташований на Крилоській горі, у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні із штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п'яти рядів могутніх земляних валів, що досягають висоти близько 25 м. Тепер тут знаходиться Національний заповідник «Давній Галич», який включає цілий ряд широко відомих пам'яток

За археологічними дослідженнями, які проводилися в 1934-41, 1951-52 і 1955 роках, встановлено, що город Галич існував уже в 10 ст. При розкопках виявлено розташований на високому пагорбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під пагорбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками і торгівцями. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки фундаментів і стін Успенського собору, збудованого в середині 12 ст. за князя Ярослава Осмомисла, останки якого знайдені у саркофагу під мозаїчною підлогою собору. Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. Територія на північ від дитинця була зайнята позаміськими боярськими і монастирськими укріпленими садибами. В Галичі і його передмістях відкрито залишки інших 10 білокам'яних храмів на посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла.

Відомо, що давній Галич був великим економічним і культурним центром Київської Русі. В 1140 році він згадується в Іпатіївському літописі. З 1144 Галич був столицею Галицького князівства, а згодом і Галицько-Волинської держави. Центр княжого Галича містився біля теперішнього села Крилоса Галицького району Івано-Франківської області на березі річки Лукви (притока Дністра), а на місці теперішнього міста існував торговельно-ремісничий посад.

У 1199 році друге за величиною місто Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у 2-й половині 12 ст. за князювання Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Данило Романович(в історіографії утвердилось його ім'я як Данило Галицький), в 1238 році остаточно утвердився в цьому краї по поразці угорців на чолі із галицьким боярином Судиславом. В той час у Галичі розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне і церковне будівництво. Було складено першу половину Галицько-Волинського літопису.

У 1241 році княжий Галич зруйнували монголо-татари. Місто, згадане ще 1255 р., опісля занепало і втратило своє адміністративне і політичне значення.

Від княжого Галича також збереглася церква св. Пантелеймона в c. Шевченкове. Є залишки фортифікаційних споруд і фундаменти понад 30 давніх церков. Пізніший період представлений залишками Старостинського замку.

Нинішній Галич розташований на автомагістралі Львів — Івано-Франківськ, за 110 км від Львова і 24 км від Івано-Франківська.

Сьогодні в місті працюють: завод механічних пресів, будівельних матеріалів, маслосирзавод, комбінати будівельної індустрії, хлібопродуктів, філіали заводів «Родон», «Полімер», а також ряд середніх і малих підприємств.

В місті Галичі створено Національний заповідник «Давній Галич».