Всі знають Францію як країну з високою культурою, проте тисячу років тому, культура та звичаї у Франції були інші, і швидше викликали б огиду ніж признання. В ті часи у Франції ніхто не їв ( та й не вмів їсти) столовими приборами, всі їли руками. Французи ткож мали своє бачення чистоти - мились вони вкрай рідко, бо не бачили в цьому необхідності, зате вони лили на себе "літри" парфумів... Проте все змінилося під час правлння королеви Анни, яка не могла витримати такої "культури" і вирішила власноруч її там насадити. А́нна Яросла́вна, Анна Київська (близько 1024 — після 1075) — середня дочка київського князя Ярослава Мудрого і дочки короля Шотландії і Швеції Інгігерди (Ірини), онука по матері Олафа III Скотконунга, друга дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа І. В історії цієї країни вона лишилася, як прабабця майже 30 французьких королів.
В давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується. Біографія реконструюється винятково на підставі звісток французьких середньовічних хронік і документів.
Анна Ярославна народилася близько 1024 року. Здобула гарну освіту. Могутність і багатство батька — володаря однієї з найбільших держав того часу, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн. У 1034 році її сватає швагер Генріха французького (пізніше цісар Генріх III), але через малоліття княжни з того сватання нічого не вийшло. У 1048 році до Києва прибули посли французького короля Генріха I, який шукав підтримки Ярослава в боротьбі проти Германської імперії. Наступного року Анна Ярославна з великою свитою і багатим посагом прибула до Франції. У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім'я Аґнеси. Від Анни з Генріхом народились:
Філіп I (1052—1108)
Едігна (Емма) (1055 — біля 1109)
Роберт (1055—1060)
Гуго (1057—1102)
Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут шанували і поважали, вона навчила францезів "їсти ложками" та "ходити в баню". Папи Миколай II та Григорій VII писали до неї листи, в яких висловлювали шанобливу увагу. Папа Микола II відзначав доброту, благодійність, побожність Анни, просив її впливати на Генріха I.
| 
